Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
їздець — [йізде/ц ] з дз ц а/, ор. здзце/м, м. (на) здзце/в і/ з дз ц у/, мн. з дз ц і/, з дз ц і/ў … Орфоепічний словник української мови
їздець — I (дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах), наїзник II ▶ див. вершник, наїзник … Словник синонімів української мови
їздець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Гвіздець — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
Малый Гвоздец — Село Малый Гвоздец укр. Малий Гвіздець Страна УкраинаУкраина … Википедия
Старый Гвоздец — Село Старый Гвоздец укр. Старий Гвіздець Страна УкраинаУкраина … Википедия
Гвоздец — пгт Гвоздец Гвіздець Герб … Википедия
вершник — (людина, що їде верхи конем), верхівець, їздець, верховий, комонник, джиґіт (умілий і вправний їздець); кіннотник, кавалерист (військовий вершник) … Словник синонімів української мови
Беремяны (Ивано-Франковская область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Беремяны. Село Беремяны укр. Берем яни Страна … Википедия
багадур — а, ч. Їздець у киргизів; богатир … Український тлумачний словник
